Буринський заклад дошкільної освіти(дитячий садок) №3 "Сонечко" Буринської міської ради

Психолог- Нечипоренко Тетяна Миколаївна

Педагогічне кредо:

" Дитина - це ніжний паросток , який стане могутнім деревом і вимагає до себе великої уваги."

(В.Сухомлинський)

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ

-проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.

ЩО РОБИТЬ ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ?

Психодіагностика
Мета психодіагностики - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Ви, мабуть знаєте, що для діагностики дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі – дитячі. Психолог може попросити вашої дитини щось намалювати, пограти з ним в захоплюючу гру – а насправді ж за допомогою цих дій збере необхідні дані. Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик.

Розвиваючі заняття

За допомогою розвиваючих психологічних ігор психолог допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Найчастіше розвиваючі психологічні заняття проводяться з групою дітей, тому дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, вільно почуватися в колективі.

Корекційно-відновлювальна робота

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стресс.
Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія. Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія. Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках психолога потужним засобом допомоги.

Консультування батьків та сімейне консультування

У психологів є така аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини.Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

·Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.

Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.

Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».

Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».

І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Дитячі страхи та їх попередження

Нелегко знайти людину, яка ніколи б не відчувала страху.Стурбованість, тривога, страх – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психологічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважав страх виявом природного рефлексу. Емоція страху виникає у відповідь на дію погрожуючого стимулу та передбачає переживання якої-небудь реальної чи уявної небезпеки. В свою чергу, розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та міжособистісних стосунків, коли деякі індиферентні для дитини стимули поступово набувають характеру загрожуючи впливів. Незважаючи на загальне негативне забарвлення, страх виконує в психічному житті дитини важливі функції:

· Страх – це своєрідний засіб пізнання оточуючої дійсності, що призводить до більш критичного та вибіркового відношення до неї і, таким чином, може виконувати певну навчальну роль в процесі формування особистості;

· Як реакція на загрозу страх дозволяє попередити зустріч з нею, відіграючи захисну адаптивну роль в системі психічної саморегуляції.

Причинами страхів можуть бути події, умови та ситуації, що являються початком небезпеки. Страх може мати своїм предметом яку-небудь людину чи об´єкт, які інколи з ним не пов´язані і розцінюються як безпредметні. Страх може викликатися стражданнями, якщо в дитинстві сформувались зв´язки між цими почуттями.

Вікові страхи, тобто страхи, характерні для певного вікового періоду, відображають історичний шлях розвитку самосвідомості людини. Спочатку дитина боїться залишитися одна, без підтримки близьких, боїться сторонніх, невідомих осіб. В період від 2 до 3 років дитина боїться болю, висоти, гігантських тварин. Після 3 років вона боїться темряви, уявних істот. Страх темряви співпадає за часом з розвитком уяви дитини. Інколи дитина, що не може відокремити реальність від вимислу, переповнена страхом перед Бабою Ягою та Кощієм, як символами зла та жорстокості. З 6-7 років діти можуть боятися вогню, пожежі, катастроф. Найпоширенішим страхом після 7 років дослідники вважають страх смерті: діти самі бояться померти чи втратити батьків.

Навіювані дитячі страхи досить поширені. Їх джерело – дорослі, що оточують дитину, які мимоволі «заражають» дитину страхом, тим, що занадто наполегливо, підкреслено емоційно вказують на існування небезпеки. В результаті дитина сприймає тільки другу частину фраз: «Не ходи – впадеш», «Не бери – опечешся», «Не гладь – вкусить». Дитині поки ще не зрозуміло, чим їй це загрожує, але вона вже розпізнає сигнал тривоги і переживає страх.

В проблемі профілактики дитячих страхів важливі наступні моменти:

· Дітей ні в якому випадку не можна лякати – ні дядьком, ні вовком, ні лісом – прагнучи виховати її слухняними. Дитині відповідно до її психічного розвитку слід вказувати на реальну небезпеку, але ніколи не залякувати придуманими колізіями.

· Дорослі ніколи не повинні соромити дитину за страх, який вона відчуває. Глузування над боязливістю дитини можна розцінювати як жорстокість.

· Дитину ніколи не слід залишати одну в незнайомому для неї оточенні, в ситуації, коли можливі різноманітні несподіванки.

Ефективні методи та прийоми попередження та подолання дитячих страхів:

1. Підвищення загального рівня емоційних переживань дитини (досягнення комфортності в спілкуванні, очікуванні нової гри, максимальне розгортання критеріїв оцінки та похвали). При цьому велика увага приділяється підтримці в дитячому колективі атмосфери прийняття, безпеки, щоб дитина відчувала, що її цінують незважаючи на успіхи.

2. Метод послідовної десенсибілізації, суть якого полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов´язані з моментами, які викликають у неї тривогу й страх.

3. Метод «від реагування» страху, тривоги, напруги, що здійснюється за допомогою гри-драматизації, де діти за допомогою ляльок зображують ситуацію пов´язану зі страхом.

4. Маніпулювання предметом страху (прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи») в ході цієї роботи ситуації та предмети страху зображуються карикатурно.

5. Емоційне переключення, «емоційні гойдалки» (дитині пропонують зобразити сміливого та боягуза, доброго та злого тощо.

6. Лялько терапія ( у грі дитина стає сміливим героєм казки чи мультфільму, надає улюбленому герою роль захисника).

ЧОГО БОЯТЬСЯ НАШІ ДІТИ?

Це залежить від віку дитини.

У рік малята бояться оточуючого середовища, сторонніх людей, віддалення від матері.

Від 1 до 3 років – темряви, дитині страшно залишатися одній, бувають також інші страхи.

Від 3 до 5 років у дітей зустрічається страх самотності, темряви, замкненого простору, казкових персонажів (як правило, в цьому віці вони асоціюються з реальними людьми).

Від 5 до 7 років переважають страхи, пов’язані зі стихіями: пожежею, глибиною і т. п., боязнь батьківського покарання, тварин, боязнь страшних снів, втрати батьків, боязнь заразитися якоюсь хворобою.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РІВНІВ СТРАХІВ АБО ТРИВОГИ У ДІТЕЙ:

Пам’ятайте , щодитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.

Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого,й остаточно закриється.

Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся , щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.

Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте сварок,конфліктів, особливо в присутності дітей.

Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.

Більше заохочуйте, хваліть, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.

Малюйте з дитиною страх і все те , чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин..

Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.

Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

Посмійтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться,наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію(обов’язково страшну) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син чи дочка посміється з вас. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом,а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб маля зрозуміло: « У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».

Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим ,що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини досвід подолання свого страху.

ДЕКІЛЬКА ІГОР І ВПРАВ НА ПОДОЛАННЯ СТРАХУ ТАПІДВИЩЕННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ:

«Гойдалки»

Беруть участь як дитина так і дорослий. Дитина сідає в позу «зародка», піднімає коліна і нагинає до них голову. Ступні прижати до підлоги, руками обхватити коліна, очі закрити. Дорослий становиться позаду дитини , кладе руки на плечі сидячому і повільно покачує її. Виконується 2-3 хвилини.

«Художники – натуралісти»

Великий аркуш білого паперу, старі шпалери , покласти на газету. Перед учасниками тарілочки з фарбами. Дозвольте собі і дитині малювати пальчиками, кулачками, долонями, ліктями, ногами, носиками. Сюжет малюнка може бути різний : «Падають листочки», «Сліди небачених тварин», «Казкова країна» і т.д.

«Дизайнери»

Тюбики губної помади (старі).кожному учаснику дозволяється підійти до будь-якого учасника і «розфарбувати» його обличчя, руки, ноги.

«Піжмурки»

Ведучому зав’язуються очі – решта промовляють звуки: «ку-ку», «ля-ля», «а ось і я». Піймавши учасника ведучий відгадує хто це, не знімаючи пов’язку.

Всі люди на Землі мають рівні права та свободи!

Це закріплено Декларацією Прав Людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права? Права дитини закріплені Конвенцією Про Права Дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 році,

Кожна дитина має право:

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
- на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;
- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або опікунів; -
- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність людини видів поводження чи покарання;
- на захист від сексуальних домагань;
- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
- на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
- на свободу думки, совісті, віросповідання;
- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Права дитини порушуються:

- коли не забезпечена безпека її життя і здоров'я;
- коли її потреби ігноруються;
- коли по відношенню до дитини є випадки насилля або приниження;
- коли порушується недоторканість дитини;
- коли дитину ізолюють;
- коли дитину залякують;
- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для неї рішення;
- коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття;
- коли її використовують і нею маніпулюють;
- коли її особисті речі не є недоторканими.


ПАМ'ЯТАЙТЕ!
Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.
Не бійтеся допомогти і захистити свою дитину!

Що робити, якщо малюк не хоче ходити в дитячий садочок?

Хоча б раз у житті кожен з батьків стикався з проблемою: дитина не хоче ходити в садочок. І ні обіцяні солодощі, ні вмовляння, ні покарання не допомагають. Дитячі психологи стверджують, що часом за небажанням ховається серйозна проблема:

•Адаптація.Уявіть, вчора ви були центром всесвіту для своєї мами (тата, бабусі), а тепер потрібно рано вставати, їсти незрозумілу їжу, грати з десятком новеньких дітей. В саду все підпорядковується розкладом, і висловити невдоволення новенький може тільки категоричною відмовою.

•Харчування. У державних ДНЗ їжа проста: супи, омлети, пюре, запіканки, компоти. Чекати домашніх шедеврів від мами не доводиться, а деякі вихователі ще й догодовують. Зрозуміло, що дитина не хоче ходити в садок, де до його побажань ніхто не прислухається.

•Денний сон.У віці 5-6 років в денному відпочинку багато дітей не потребують, а вихователь вимагає дві години лежати у ліжку. Гіперактивним карапузам це просто не під силу.

•Однолітки.Найскладніше сором'язливим дітям, які не вміють заводити знайомства і вживатися в колектив. У кожного малюка можуть бути конфлікти з однолітками, так що батькам потрібно тримати «руку на пульсі».

•Вихователь.По-перше, вихователь може крихітці не сподобатися за манерою спілкування, характеру і так далі. По-друге, у віці трьох років малюк проявляє самостійність і небажання підкорятися системі. По-третє, іноді поведінка педагога не завжди розташовує до довіри.

•Непідготовленість.Не всі батьки усвідомлюють свою відповідальність за майбутнє дошкільника і готують його до дорослого життя. Нерідко він навіть не вміє ложку в руках тримати чи самостійно одягатися. Звичайно, в садку цьому навчать, але кому подобається робити все самому?

•Прихильність до батьків.

Перш за все, організувати маленьке розслідування і зрозуміти, чому поведінка малюка змінилася.Якщо період адаптації ще не пройшов, постарайтеся приділяти дитині більше уваги вечорами, зверніться за допомогою до психолога.

Крихітку ображають інші діти? - Підкажіть, як вести себе, поговоріть з вихователем і попросіть контролювати ситуацію. Учіть дитину знайомитися і дружити: водите його на дитячі майданчики, в гості, в гуртки.

При конфліктах з вихователем, поговоріть з іншими батьками: якщо ви не самотні, питання доведеться вирішувати із залученням адміністрації саду.

Попрацюйте над навичками самообслуговування: навчіть карапуза бути охайним, стежити за чистотою, виконувати необхідні дії. Нерідко саме несамостійні діти стають жертвами насмішок, які впливають на чутливу психіку малюка.

Під новий режим теж доведеться підлаштовуватися, адже в дошкільному закладі чадо буде проводити більше часу. Постарайтеся на вихідних дотримуватися розкладу.

Якщо дошкільник погано їсть, поговоріть з вихователем, щоб насильно його не годували. За компанію з іншими крихітка з'їсть, скільки зможе: поясніть, що ви не будете в претензії. З ранку дитя не годуйте, щоб до сніданку у нього з'явився апетит. Давати з собою перекушування теж не бажано.

Ситуацію з тихою годиною теж можна вирішити мирно: можна забирати сина (доньку) на цей час додому або просто приносити книжки або розмальовки.

Розставання з мамою - найболючіша тема, але і з цим ви впораєтеся. Поясніть дитині, що ви тим часом будете заробляти гроші на нові іграшки та одяг. Не запізнюйтеся, проводьте з ним час вечорами, цікавтеся його життям - і поступово все налагодиться.

Буває, що дитина не хоче займатися в дитячому саду з інших причин: часті хвороби, замкнутість, спроби маніпулювання батьками - не соромтеся звертатися за допомогою до фахівців!

Чи задоволені ви поведінкою своєї дитини?

Практично немає батьків, які були б повністю задоволені поведінкою своєї дитини. Ви часто говорите про те, що ваша дитина через міру тривожна чи агресивна, чи вперта.

Перш за все потрібно знати, що деякі труднощі в поведінці дітей мають віковий характер і пов’язані з кризою розвитку 6-7 років. Вікові кризи (1,3,7років…) говорять про те, що в дитини нормальний психічний розвиток і вона переходить на новий віковий етап.

Кожен віковий період супроводжується своїми особливими труднощами в вихованні дітей, так як зміна виховних впливів, які ми застосовуємо до дитини, не встигає за швидкими змінами її особистості.

Але це не значить, що всі діти будуть себе однаково поводити під час кризи.

Всі люди різні і діти також!

Індивідуальні відмінності залежать від спадковості і соціального оточення та виховання (сім’я, близьке оточення).

Кожна дитина для батьків – це індивідуальність, неповторна особистість.

У дитини дошкільного віку відбуваються зміни в характері і поведінці, починає вередувати, а головне починає орієнтуватися в своїх почуттях і переживаннях.

Через це в дитини виникає нове ставлення до себе, формується самооцінка.

Батьки не встигають перебудуватися на другу систему відносин з дитиною, не враховують змін в її розвитку, стикаються з серйозними труднощами в її розвитку.

Дуже складним на цьому етапі є визначення відхилення поведінки через кризу чи через патологію розвитку.

Порушення в поведінці дитини обумовлені, як правило, двома факторами:

·неправильним вихованням

·незрілістю нервової системи.

Останній фактор часто недооцінюється батьками, в результаті виховний вплив виявляється безрезультатним, а часто і шкідливим.

Тому дуже важливо розібратися в причинах поганої поведінки дитини і тільки потім її виправляти.

Ще один важливий момент!

Ви, шановні дорослі, самі того не підозрюючи, переносите свої емоційні проблеми на дитину.

Наприклад, дитина може мати високу тривожність внаслідок того, що мама має підвищену тривожність.

Не даремно говорять, що поведінка дитини - це дзеркальне відображення поведінки їх батьків.

Тож перед тим, як робити дитині зауваження, дорогі батьки, подивіться на свою поведінку зі сторони.

БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.

2. Ведіть здоровий спосіб життя.

3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.

4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.

5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.

6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.

7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.

8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей.Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.

9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.

10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.

11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.

12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:

- виконувати різні фізичні вправи;

- правильно харчуватись;

- загартовуватись;

- спілкуватися з друзями;

- дотримуватися особистої гігієни;

- дотримуватися режиму дня;

“Сім’я-це простір без насильства

Зневажання людських прав дитини, приниження її гідності сприяють виникненню дитячої психологічної травми,яка деформує особистість, порушує природний психологічний та фізіологічний розвиток дитини.

Основна стратегія запобігання дитячим психічним травмам – цевиховання дитини в атмосфері постійної безумовної любові і турботи. Відомий американський психотерапевт БеріУайндхольд стверджує, що для нормального емоційногодозріванням дітям треба, щоб їх любили, пестили, помічали, приймали всерйоз, стримували, опікали, співали їм пісні і задовольняли всі їх основні потреби. Це необхіднодля того, щоб побудувати у дитини здорове самолюбування і здатність любити саму себе. Адже діти, основні потреби яких, пов'язані з любов'ю і турботою, задовольнялися, зростають істинно поступливими і неегоїстичними людьми. Вони здатні виявити турботу і співчуття до іншихлюдей.Щоб подолати насильство в сім'ї, я хочу запропонувати такі шляхи вирішення проблеми: довіряйте вашій дитині та поважайте її. Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльностіОтже, перш ніж карати дитину “за щось”, “для чогось”, треба розуміти: насилля породжує насилля, покарання призводить до покарання.Батьківська любов має бути безумовною, адже справжня любов умов не ставить. Безумовна любов – це найвища форма любові. Ми любимо дитину просто за те, що вона є, незважаючи ні на що. Ми приймаємо дитину будь-якою. Це не значить, що батьки мають схвалювати погані вчинки своєї дитини. Але їм необхідно пам’ятати: щоб дитина не зробила, вони від неї не відречуться. Часто дітям доводиться завойовувати батьківську любов різними способами: батьки люблять дитину за умовами – гарно поводитись, потім гарно вчитися і т.ін. звичайно ми маємо навчати і виховувати дітей, але спершу необхідно сповнити їхні серця впевненістю в нашій безумовній любові.Дитина – це квітка, і ваша любов живить її. Завдяки їй дитина розквітає і дарує світові красу. Чим більше способів виявити свою любов вона від нас навчиться, тим легше їй буде знайти спільну мову з друзями, однолітками, педагогами, а в майбутньому і з дружинами й чоловіками. Одна із якостей зрілої людини – здатність віддавати і приймати любов будь-якою мовою. Намагаючись навчити дитину володіти всіма цими мовами, ми розуміємо, що самі зростаємо духовно. І якщо ви опануєте цими поняттями, то ваша сім'я буде завжди щасливою.

Психологічні аспекти організації освітнього процесу в дитячому садку

Практичний психолог приймає безпосередню участь у створенні психологічно комфортного середовища для розвитку дитини до­шкільного віку.

Основні напрями модернізації освітнього процесу

В основу модернізації системи дошкільної освіти, з урахуван­ням демократизації, гуманізації, індивідуалізації освітнього проце­су, покладено пріоритетність дошкільної ланки в єдиній національній системі неперервної освіти, а основним завданням ви­значено становлення і повноцінний розвиток життєвокомпетентної творчої особистості.

Демократизація освітнього про­цесу полягає в спрямованості на становлення особистості дитини, яка має стати рівноправним учасником цього процесу. Гуманіза­ція освітнього процесу є сукупністю настанов, цінностей, що вті­люються в ньому, вона передбачає формування в дитини творчих здібностей. Індивідуалізація освітнього процесу означає, що пе­дагог має не просто взяти до уваги індивідуальні особливості став­лення дитини, а й забезпечити умови для її повноцінного розвитку. Саме це сприятиме становленню цілісної всебічно розвиненої особистості дитини до­шкільного віку.

Створення психологічно комфортного середовища

Відповідаль­ність за створення психологічно комфортного середовища для дитини в дитячому садку беруть на себе працівники закладу. Від того, наскільки комфортним буде перебування дитини в дитячому садку, від тих позитивних вра­жень та емоцій, які вона отримає, залежатимуть:

·рівень розкриття її потенційних можливостей;

·комунікативні особливості;

·ступінь довіри до дорослих.

Передусім працівники дитячого садка мають налагодити добро­зичливі та відверті взаємини з батьками.

Робота з батьками

Фундамент особистісного зростання закладається у межах ро­динного виховання. Часто молоді батьки не готові до своєї відповідальної місії - бути батьками. Зростає кількість роз­лучених матерів, які самі виховують дитину. У таких сім'ях рідко складаються емоційно сприятливі умови для повноцінного розвитку особистості дитини. Таким батькам притаманна одна спільна риса - страх за майбутнє дитини, який передається і негативно позначаєть­ся на формуванні її особистості.

Отже, завдання практичного психолога (ясла-садок) - працювати не лише з дітьми (з мов­леннєвими, психічними, емоційними, поведінковими вадами дити­ни), а й з батьками. Потрібно допомогти батькам усвідомити необхід­ність створення умов, за яких дитина мала б можливість повноцінно розвиватися.

Дитина дошкільного віку потребує соціальної, психологічної та педагогічної підтримки. Щоб дорослий міг надати адекватну під­тримку дитині, необхідно спиратися на її сильні сторони. Потрібно не акцентувати увагу на невдачах, варто демонструвати задоволе­ність дитиною.

Насамперед батьки мають розуміти, що дитячий садок не є за­мінником сім'ї та її виховних впливів. Лише спільна робота батьків і педагогів може забезпечити високу ефективність виховання та роз­витку дитини.

Часто дитина приходить до дитя­чого садка неготовою до нових змін, не має достатніх для свого віку гігієнічних та побутових навичок, не розуміє еле­ментарних поведінкових норм.

Щоб полегшити адаптацію ди­тини до нових умов перебування та заздалегідь попередити батьків, які зміни очікують на їхню дитину, проводимобатьківські зборидля бать­ків дітей-новачків таоглядові екскур­сіїдо груп раннього віку. Під час таких зустрічей завідувач, вихователь-методист, старша сестра медична, практич­ний психолог, вихователі та спеціалісти розповідають батькам про умови перебування, вимоги до вмінь, навичок дітей та психологічну підго­товку до вступу в дитячий садок, відповідають на проблемні запитання батьків.

Робота з педагогами

В нашому дошкільному закладі постійно створюються сприятливі умови для підви­щення професійного рівня педагогів, оскільки сьогодення ставить нові вимоги до освітнього процесу загалом і до кожного педагога зокрема.

Адміністрація та психологічна служба закладу надають педагогам методичну та психоло­гічну підтримку. Від рівня розвитку емоційної сфери у дорослих насамперед залежить успішність взаємодії ди­тини з оточенням, ефективність її соціального розвитку, соціалі­зації.

Причинами порушень розвитку особистості вважаємо:

·реакція на несприятливу соціальну ситуацію розвитку;

·розлад у системі сімейних взаємин тощо.

Педагоги мають уміти відрізняти порушення розвитку дитини, що виникають як реакція на дефекти у сфері функціону­вання центральної нервової системи, від порушень, детермінованих соціумом. Не всі прояви дезадаптивної поведін­ки дитини пов'язані з порушеннями в її психічному розвитку. Деякі форми від­хилень - результат неправильного ви­ховання або реакції на психотравмувальну ситуацію.

Тому педагоги мають бути готовими до роботи з дітьми, які мають різний рівень розвитку, вади мовлення, порушення психологічного розвитку тощо. З-поміж форм психологічної просвітницької роботипрактичного психолога з педаго­гами чільне місце посідають психолого-педагогічні читання, проблемні семіна­ри, круглі столи, тренінгові заняття. Такі форми психологічної про­світницької роботи збагачують інтереси фахівців, їхні професійні по­треби, дають змогу педагогам сформувати власне бачення важливих психологічних проблем.

Завдання педагогів - створити умови для реалізації закладе­них у певному віці можливостей дитини, її емоційного світу та ста­новлення як особистості, зокрема:

·забезпечити умови для розкриття природних механізмів розвитку дитини;

·запобігти виникненню вад у розвитку дитини, мінімізува­ти їхні наслідки, якщо певні вади вже наявні;

·пробуджувати самостійність у дитини, намагаючись не ке­рувати нею, не обмежувати чи пригнічувати.

Педагогам варто так організовувати свою роботу, щоб, не від­ступаючи від мети заняття, вони мали можливість варіювати мате­ріал, завдання, час, місце проведення організованої навчальної дія­льності з дітьми.

Робота з дітьми

Основне завдання нашого дитячого садка - створити умови для мак­симального розкриття індивідуального потенціалу кожної ди­тини. Дитина має стати суб'єктом своєї життєдіяльності, повіри­ти у власні сили, навчитися бути успішною. Це значно полегшить її перехід із дитячого садка до школи, збереже інтерес до пізнання та розвине його в умовах шкільного навчання.

Розвивальну роботу з дітьми дошкільного віку про­водимо індивідуально або з малими підгрупами (6-10 дітей). Розвивальна робота з дітьми дошкільного віку спрямована на:

·розвиток пізнавальних, емоційно-вольових процесів та мов­лення;

·формування соціальних норм поведінки;

·стимулювання пізнавального інтересу та опанування на­вичок дослідження, експериментування.

Розвивальна робота щодо пізнавальної сфери розширює поня­тійний апарат дитини, навчає її розв'язувати різні завдання на рівні уявлень, образів, стимулює становлення творчої уяви, формує розу­мові операції - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.

Робота з підгрупами дає можливість нам використовува­ти індивідуальний підхід до кожної дитини. Урахування індивіду­альних особливостей - це пристосування прийомів, методів і форм педагогічного впливу до індивідуальних особливостей дитини за­для забезпечення достатнього рівня розвитку особистості. Це дає нам змогу визначити доцільний спосіб організації виховної діяльності щодо кожної дитини.

Отже, діяльність практичного психолога щодо створення пси­хологічно комфортного середовища передбачає якрозвивальну ро­боту з дітьми, так іпсихологічну просвітницьку роботу з батьками та педагогамизадля забезпечення всебічної підтримки дитини до­шкільного віку під час її адаптації до умов дитячого садка.

Консультація для батьків "Як провести вихідні дні"

Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.
Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.
Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?

По-перше, необідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".

Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.
Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.

По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.

Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.
Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.
Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.

Заповіді толерантного підходу до виховання дітей

1.Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не стількикорекції поведінки дитини, як налагодженню довірливихстосунків з нею.

2.Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини - їх слід аналізуватита розуміти.

3. Ставте перед дитиною конкретні вимоги та чітко пояснюйте їй,чому в тій або іншій ситуації слід діяти так, а не інакше.

4.Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте, її помилки - це,насамперед, ваші помилки.

5.У вихованні не ставайте "над дитиною", а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

6.Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами.Співчувайте їй під час розмови, ненав'язливо спрямовуйте наприйняття правильного рішення.

7.Хваліть дитину від душі, вірте в неї і довіряйте їй, а головне -любіть її лише за те, що вона дитина.

8.Пам'ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою -сьогоднішню із вчорашньою.

9.Пам'ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехайдитина росте й розвивається такою, якою її створив Господь. Повага - це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов - означає віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

Вимоги визначення психологічної готовностідитини до школи:

+Дитині на момент діагностування має виповнитися не менше 5 років 6 місяців: раніше цього віку обстеження проводити недоцільно

+Психологічне обстеження має тривати не більше 30 хв

+Діагностування майбутнього першокласника відбувається в індивідуальній формі

+Якщо дитина тривожна, боїться відповідати, практичний психолог має емоційно

підтримати її, обійняти, приголубити, висловити впевненість, що вона добре виконає всі вправи і завдання/

+Під час виконання завдань слід підтримувати дитину, говорити, що вона все робить правильно й добре незалежно від реального результату.

Зауважте! Без такого зворотного зв’язку тривожна дитина може просто мовчати.

Так слід спілкуватися з усіма дітьми, оскільки для дошкільників дуже важливі позитивні підтвердження їхніх відповідей

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ПЕДАГОГАМ

Батьківський всеобіч: «Психічне здоров’я дитини»

Рекомендації щодо виховання:

1. Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитиме її завжди, за будь-яких обставин.
2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те що вона унікальна, єдина така у світі.
3. Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте ії сильні сторони, але ії вчинки оцінюйте об’єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а тільки ії вчинок.
4. Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки дитина вчиться.
5. Ніколи не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй, що ви змушені будете зробити в тому разі, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки.
6. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосуватись і обманювати.
7. Ніколи не з’ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв'язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей.
8. Чітко встановіть права та обов’язки дитини у сім’ї (відповідно до ії віку та можливостей).
9. Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення.
10. Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини - цим ви укріплюєте віру дитини у себе, сприяєте ії позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи ії психічне здоров’я.

Поради вихователям щодо соціальної поведінки дітей

• Вихователі повинні демонструвати бажану поведінку. Це належить робити постійно і за будь-якої нагоди. Коли діти бачать, що вихователь їх поважає, співпрацює з ними, шукає взаємоприйнятних рішень, висловлює емоції за допомогою слів, це сприяє створенню у групі атмосфери дружби та взаємодопомоги, а діти починають ПОВТОРЮВАТИ поведінку вихователя. Добрий приклад - запорука успіху. Потрібно вголос описувати свої думки та дії, щоб діти могли ЗВЕРТАТИ УВАГУ НА НИХ .

• Один із найефективніших прийомів - розпитування. Якщо запитання доступні для розуміння дітей, вони допомагають їм вийти на новий рівень розуміння речей та подій і дають вихователеві змогу здобути інформацію, необхідну для оцінювання потреб дітей.
• Запропонуйте дітям намалювати себе та своїх друзів, запитайте те, що їм подобається в собі та в друзях (спонукання позитивного ставлення до себе та інших).
• Сприяйте створенню системи дружньої підтримки, щоб діти іноді могли звертатися по допомогу до товаришів, а не до дорослих.

• Доручайте дітям різні види робіт у групі (доручення). Якщо діти без потреби звертаються по допомогу, заохочуйте їх виконувати завдання самостійно (пояснення, звернення до попереднього досвіду, схвалення).

• Залучайте дітей до розробки правил поведінки у групі. Викладайте ці правила у позитивному настрої, наприклад: «Ми турбуємося про нашу групу і матеріали».
• Під час рольових ігор демонструйте, що відбувається, коли хтось не дотримується правил (повага до інших, до їх прав).Заохочуйте співпрацю і взаємодію з однолітками під час ігор.

• Учіть дітей співчувати й допомагати іншим. ЗапроПОНУЙТЕ у групі посаду «помічника на день». Можна призначити й кількох «помічників» для виконання різних робіт. Одним із завдань можЕ бути допомога другові, що потребує підтримки і співчуття.
• Проведіть заняття, що присвячене визначенню схожих і відмінних рис дітей. Намалюйте з дітьми плакат, на якому зображені їхні улюблені страви, кольори, книжки, іграшки тощо.

• Учіть дітей бути відповідальними. Хваліть їх за правильні вчинки: «Дякую, що ти не забув зачинити двері, тепер ми не замерзнемо».

• НагадуйтеМАЛЮКАМправила поведінки у групі та їх наслідки. Розігруйте з дітьми проблемні ситуації. Інколи доцільно, щоб роль дитини з поганою поведінкою грав вихователь. Допомагайте дітям знайти можливі розв'язання проблеми до того, як ситуація знову повториться. Наприклад: «Щоб ти міг зробити наступного разу, коли це трапиться?»